Гліб Загорій: Виробництво якісних, безпечних та ефективних лікарських засобів – вже не перевага в конкурентній боротьбі, а наш першочерговий обов’язок

Гліб Загорій: Виробництво якісних, безпечних та ефективних лікарських засобів – вже не перевага в конкурентній боротьбі, а наш першочерговий обов’язок

Тетяна Стасенко, "Фармацевтичний Кур’єр"

«Треба любити Україну не лише до глибини душі, а й до глибини власної кишені» — ці слова відомого українського патріота, землевласника, мецената, видавця Євгена Чикаленка не випадково прозвучали під час інтерв’ю з Глібом Загорієм, генеральним директором закритого акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» — національного виробника лікарських засобів номер один. Трохи несподівано, але наша розмова весь час поверталася до теми патріотизму. І це дуже приємно, адже співрозмовник був абсолютно щирим у своїх переконаннях.

Ф.К.: Глібе Володимировичу, як Ви оцінюєте роль та місце «Дарниці» на сучасному фармацевтичному ринку України?

Г.В.: Я вважаю, що на нинішньому етапі розвитку фармацевтичної галузі в Україні ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» завдяки багаторічній наполегливій та сумлінній праці, постійному динамічному вдосконаленню виробництва повною мірою заслуговує на визнання та довіру українців. Саме цей високий та відповідальний напрям корпоративної стратегії лідерства спрямовує нас на задоволення потреб народу. Компанія свідомо прийняла рішення не йти найкоротшим шляхом розвитку, а взяти за основу принцип «якість — наш обов’язок, а не перевага». Сьогоднішня «Дарниця» — це сучасна інноваційна компанія і водночас підприємство з давніми традиціями та філософією якості.

Інноваційна — тому, що ми використовуємо найсучасніші технології виробництва та зберігання ліків. Скажімо, такі важливі для фармвиробника підрозділи, як лабораторний комплекс та складський комплекс, що створені на «Дарниці», — єдині в Україні. Це об’єкти, збудовані й оснащені з використанням найсучасніших технологій. Складський комплекс повністю автоматизований та інтегрований із системою керування виробництвом ЕRР. Лабораторний комплекс забезпечено найновітнішим обладнанням, він об’єднує всі структурні відділення для забезпечення належного рівня контролю якості продукції та фармацевтичної розробки.

Крім того, ми повністю привели всі виробництва у відповідність до вимог GМР ЄС. Потрібно зауважити, що філософія Належної Виробничої Практики близька і зрозуміла нам. Адже фармацевтичний бізнес — особливий, він суттєво відрізняється від будь-якого іншого. Наш обов’язок — не переступити межу моралі: ніколи головною цінністю нашої роботи не повинна стати тільки комерційна вигода. Цьому вчив мене батько, це те, про що я пам’ятаю завжди. Саме така філософія і дозволяє нам виробляти якісні лікарські засоби.

Та найціннішим надбанням компанії є наш колектив. Як правило, від керівників інших компаній ми чуємо слова вдячності на адресу команди топ-менеджерів та управлінців. Я особисто ніколи не розділяю колег за більш чи менш значимими посадами. Ми цінуємо та поважаємо кожного — від прибиральниці до керівника найвищого рівня. І це не прояв консерватизму. На моє тверде переконання, лише особистий внесок кожного співробітника, його зацікавленість у кінцевому результаті та небайдужість до справи, якою він займається, може забезпечити впевненість в якості кінцевого продукту та незмінності культури виробництва, що, в свою чергу, повністю підтверджується та співпадає з філософією GМР.

Ф.К.: В якій мірі, на Вашу думку, українські виробники лікарських засобів готові до імпортозаміщення?

Г.В.: Безумовно, ми не станемо країною, яка на 100% буде забезпечувати себе медикаментами, та це й не потрібно. Але, однозначно, наша держава не зацікавлена у відтоку валютних коштів. Думаю, що показники частки вітчизняних ліків на українському ринку сьогодні — 28% у грошах і 67% в упаковках — вже за три роки реально можуть збільшитися до 40—46% в грошах і 80—85% в упаковках. Зараз ми маємо унікальний шанс здійснити цю програму. На щастя, це розуміє і виконавча влада. Приємно, що її представники на досить високому професійному рівні, з розумінням справи обговорюють ці питання. Ми вміємо виробляти ліки не гірше, ніж іноземці. Більше того, готовий стверджувати, що ряд українських компаній в авангарді з «Дарницею» створили такі виробничі потужності, які є не в кожній розвиненій країні Європи.

Українська фармацевтична галузь швидше і якісніше пройшла той шлях, який тільки-но декларують сусідні держави (наприклад, Росія). Ми навчилися виробляти безпечні і якісні генерики. Крім того, в Україні вже сьогодні існують компанії, здатні виробляти, в тому числі, й біотехнологічні препарати. Цим можуть похвалитися небагато країн. Це напрям, який найближчим часом розвиватиметься у нас досить серйозно: є партнери, з якими ми розробляємо нові проекти; є програма Кабінету Міністрів України з розвитку біотехнологій. За попереднім економічним розрахунком, якщо вдасться перенести технологію першої десятки основних рекомбінантних біотехнологічних препаратів у країну, економія бюджетних коштів складе 40—50%, тобто витрати зменшаться майже удвічі.

Ф.К.: Нещодавно ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» відвідав Прем’єр-міністр України Микола Азаров. Які основні результати цього візиту?

Г.В.: Цей візит носив, швидше, протокольний характер. Зрештою, не хотілося б, аби склалося враження, ніби ми чекаємо від влади якихось преференцій для себе. Але хочу зауважити: ми пишаємося, що Прем’єр-міністр вибрав саме наше підприємство і що в Україні існують такі фармацевтичні заводи, відвідуючи які, можна задекларувати напрями державної політики у фармацевтичній галузі країни. Фармацевтична промисловість — важливий елемент державної безпеки будь-якої країни. Адже це соціально орієнтована галузь.

Отже, найголовніший висновок, який можна зробити після цього візиту, — влада визнала факт, що в країні існують підприємства, які формують основу економіки держави, розвивають її потенціал, перетворюючи власну фармацевтичну промисловість на конкурентоспроможну у світі та здатну забезпечити своїх громадян необхідними, якісними, сучасними ліками.

Сфера виробництва та обігу лікарських засобів нарешті увійшла в коло безпосередніх інтересів державних органів влади, про що свідчить, зокрема, і велика кількість зустрічей на різних рівнях, і той факт, що сьогодні відбувається досить цивілізований і продуктивний діалог між бізнесом та владою. Це найголовніше наше завоювання. Тепер важливо не опустити планку.

Ф.К.: Щодо державного регулювання фармацевтичного ринку України. На Вашу думку, такі жорсткі умови цього процесу насправді необхідні?

Г.В.: У будь-якій розвиненій країні світу фармацевтичний ринок дуже жорстко регулюється. Адже ця галузь є стратегічною для держави.

Надто довго в нашій країні фармацевтика існувала майже поза державним контролем. А така ситуація є небезпечною і неприпустимою. Я б сказав, що державна політика у сфері виробництва та обігу лікарських засобів почала формуватися та здійснюватися тільки протягом останніх двох років. Дуже добре, що до цього питання долучилися професіонали, які розуміють, що і як потрібно робити. Адже не випадково Прем’єр-міністр, в колі турбот якого — вся економіка країни, говорить про те, що в Україні перевищено необхідну кількість зареєстрованих лікарських засобів. Отже, він володіє необхідною актуальною інформацією про проблеми галузі.

Вселяє надію і той факт, що сьогодні фармвиробники мають можливість «достукатися» до владних структур, від яких залежить встановлення процедур проходження документів з реєстрації лікарських засобів.

Як один з провідних фармацевтичних виробників, лідер довіри українців, «Дарниця» цілком усвідомлює високий рівень відповідальності у формуванні суспільної думки та державної політики щодо повноцінного авторитетного членства в РІС/S, реалізації державної програми імпортозаміщення, впровадження нових Ліцензійних умов з виробництва лікарських засобів.

Мені з приводу вашого питання спали на думку слова творця сінгапурського економічного дива Лі Куана Ю: «Свобода менш важлива, ніж закон та порядок». І не можна плутати свободу з уседозволеністю.

Що ж до нашої позиції, то вона незмінна: виробництво якісних, безпечних та ефективних лікарських засобів — це вже не перевага в конкурентній боротьбі, а наш першочерговий обов’язок. Тут неприпустимі жодні компроміси! Саме тому регулятор повинен бути жорстким. Ми вже бачимо перші плоди такої твердої державної політики. Приміром, нові Ліцензійні умови, що майже повністю гармонізовані з європейським законодавством, не дають шансів залишитись на ринку тим підприємствам, які не здатні дотримуватись умов належного виробництва лікарських засобів.

Ще одним болючим питанням є реклама ліків. Ми є абсолютними поборниками ідеї заборони телевізійної реклами. На нашому ринку величезна кількість розрекламованих препаратів з недоведеною терапевтичною дією, неефективних та навіть таких, які взагалі не є лікарськими засобами. Цьому потрібно покласти край, адже відомо, як наші співвітчизники захоплюються самолікуванням. Запитайте у будь-якого провізора, скільки разів протягом робочого дня він чує фразу «дайте мені той препарат, що я в рекламі по телевізору бачив».

Така заборона дозволить також звільнити ринок від несумлінних гравців-«спринтерів». Адже простішого шляху, ніж рекламування по телебаченню, і бути не може! У нас має сформуватися одне непорушне правило: призначати ліки повинен тільки лікар. Думаю, що після заборони такої реклами настане момент істини: ми всі побачимо нарешті, скільки непотребу назавжди зникне з нашого ринку.

Ф.К.: Як Ви оцінюєте роботу Держлікслужби України в нинішніх умовах?

Г.В.: По-перше, хотів би відзначити високий професійний рівень кваліфікації співробітників Держлікслужби України та не в останню чергу їхню принципову позицію у відстоюванні жорстких вимог до суб’єктів господарської діяльності в сфері виробництва та обігу лікарських засобів.

Сьогодні ми чуємо скарги з боку деяких представників фармацевтичного бізнесу та навіть спостерігаємо спроби імітації соціальних невдоволень. Моя позиція з цього питання надзвичайно жорстка та водночас проста для сприйняття: посилення регуляторного тиску на всіх ланках фармацевтичного бізнесу призвело до єдиного очікуваного результату — збільшення кількості фактів виявлення неякісних та фальсифікованих лікарських засобів на першому етапі. Будь-яка підробка ліків — це спроба масового вбивства, незалежно від способу: чи то виробництво неналежної якості, чи зберігання. Тож компромісів тут не може бути, адже мова йде про здоров’я нації. Впевнений, що запровадження кримінальної відповідальності за такі дії на другому етапі боротьби з цим ганебним та небезпечним для здоров’я нації явищем призведе до зменшення кількості підробок в обігу.

Отже, головним завданням для Держлікслужби України я вбачаю не просто ввійти в історію фактом вступу до РІС/S чи прийняттям нових Ліцензійних умов, а, всупереч інтересам окремих лобістів, забезпечити, відстояти належні умови фармацевтичного виробництва та обігу лікарських засобів у країні. Це дозволить через два-три роки впевнено заявити про високий рівень фармацевтичного ринку України, що в першу чергу захищатиме інтереси свого народу.

Ф.К.: Розкажіть, будь ласка, якими є основні напрямки наукових розробок та виробничих перспектив компанії?

Г.В.: Ми плануємо довести наше лідерство у виробництві кардіологічних препаратів та суттєво підвищити свої позиції у реалізації стерильних лікарських засобів для задоволення потреб лікувальних закладів. Багаторічний досвід нашої компанії у виробництві ін’єкційних розчинів та власні розробки оригінальних комбінацій для застосування у клінічних установах підштовхнули нас до створення абсолютно нових, сучасних виробничих потужностей, а саме виробництва стерильних інфузійних розчинів. Наша робоча група вже працює над цим проектом. Сподіваємося, що найближчим часом зможемо забезпечити наші лікарні новими продуктами з гарантією якості від ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця». Ще одним напрямом, в якому ми активно рухаємося, є презентація та виведення на ринок у 2012 році рекомбі-нантних людських інсулінів. На моє глибоке переконання, в недалекій перспективі Україна зможе заявити про відносну незалежність у сфері обігу інсулінів. Найбільш інноваційним напрямом фармацевтичних розробок ми вважаємо вивчення альтернативних методів доставки діючої речовини до організму та розробку нових лікарських засобів з різними ступенями вивільнення. Саме такі технології захоплюють мене останнім часом. Але не всі перспективні розробки можуть стати публічними сьогодні. Найсерйозніші з них перебувають у статусі конфіденційності. Наша компанія активно співпрацює з різними організаціями стосовно отримання специфічних знань та трансферу технологій, такими як АstrаZеnеса, Віосоn та іншими.

Ф.К.: Ваше підприємство постійно здійснює благодійну діяльність, втілює просвітницьку місію. Що означає корпоративна соціальна відповідальність для такого гіганта, як «Дарниця»?

Г.В.: Соціальні чинники — предмет нашої особливої турботи, адже саме через них формується лояльність до компанії.

Для осіб з обмеженою працездатністю на фірмі створено спеціалізовані робочі місця, індивідуальні програми професійної адаптації. Керівництво вкладає значні кошти в соціальну інфраструктуру, приміром, функціонує сучасний медико-оздоровчий комплекс, співробітники гарантовано користуються пільгами та матеріальними заохоченнями, закріпленими в Колективному договорі. Не останню роль ми відводимо меценатству. Так, вже традиційно «Дарниця» — головний спонсор щорічного Міжнародного конкурсу з української мови ім. П. Яцика. Ми завжди з радістю підтримуємо талановиту та патріотичну молодь.

Взагалі я вважаю, що про благодійність не варто говорити, це є усвідомлена необхідність для кожної компанії, як і потреба для кожного громадянина. Суть благодійності полягає в розумінні того, що вона — дар не лише для того, хто її приймає, а й для того, хто віддає.

Ф.К. Як на підприємстві вирішується кадрове питання?

Г.В.: Люди, які у нас працюють, — це наше найбільше надбання, наш найцінніший актив. Адже обладнання та устаткування можна придбати за декілька днів, а от колектив формується роками. В нас немає «випадкових» людей, вони тут не затримуються. Залишаються тільки по-справжньому віддані, патріотично налаштовані люди, які розуміють і розділяють «Дарницьку філософію». Колектив у нас невеликий і досить консервативний, тому кожен новий співробітник — на видноті.

Ми проводимо досить жорстку кадрову політику, оскільки зацікавлені, щоб людина, що прийшла на виробництво, залишалася з нами надовго. Ми в буквальному сенсі вирощуємо свої кадри. Наприклад, більшість членів правління прийшли на виробництво у складі великих груп студентів-четвертокурсників Харківської фармакадемії для проходження виробничої практики. Ми обрали кращих та після завершення навчання запропонували роботу. На «Дарниці» вони пройшли шлях від менеджерів нижчої ланки до членів правління. Деяких висококваліфікованих спеціалістів ми запрошуємо ззовні. Середній вік керівного складу не перевищує 35 років. Ми також пишаємося тим, що поруч із молодими та агресивними управлінцями працюють досвідчені люди. До того ж ми цінуємо виробничі династії на підприємстві, адже це — показник стабільності та довготривалої лояльності колективу. Краще за батьків ніхто не навчить дисципліні, відповідальності та відданості своїй справі.

Звичайно ж, і від нас інколи йдуть співробітники. Втім, нерідко повертаються, і це ще раз переконує нас у тому, що колектив «Дарниці» — це велика родина, де розуміють, допомагають і прощають один одному. Тому я ніколи не скажу, що керую якимось «ресурсом». Під моїм керівництвом — люди. І це величезна відповідальність, про яку я завжди пам’ятаю. Адже тільки завдяки відданій та професійній команді однодумців ця компанія відбулася та успішно розвивається.

Ф.К.: Тривалий час підприємство очолював Ваш батько. Чи легко далося пану Володимиру рішення передати кермо влади Вам?

Г.В.: Звичайно ж, таке рішення зріло не один рік. Протягом останнього десятиліття настільними книгами батька є література, присвячена веденню сімейного бізнесу. Думаю, якби ви торкнулися цієї теми в розмові з ним, то мали б усі шанси прослухати детальну лекцію з конкретними прикладами і докладною аналітичною оцінкою. З історії видно, що сімейний бізнес — це найскладніша, але і найвдячніша справа. Незважаючи на те, що за статистикою, сім’ї менш ефективні в управлінні бізнесом і серед фінансово найуспішніших компаній вкрай рідко зустрічаються сімейні, впевнений: ми будемо тим винятком, що підтверджує правило. Адже фармацевтичне виробництво — це специфічний бізнес, якому притаманна особлива філософія.

Цієї філософії не можна навчити, потрібно ввібрати її в себе, перейнятися нею. Тому процес цей складний і довгий. Я в буквальному сенсі виховувався тут, на підприємстві. Довго і наполегливого вчився і працював (на «Дарниці» я з 1997 року), аж поки не заслужив на батьківську довіру та довіру своїх колег.

Досить рано мені довелося зануритися в управління цілісним проектом, а не просто якоюсь його частиною. І потрібно віддати належне батькові, адже, звичайно, він ризикував, віддаючи в мої руки своє дітище. До речі, Володимир Загорій не відійшов від справ, він є головою наглядової ради ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».

Ф.К.: А яку освіту Ви здобули?

Г.В.: Перша базова освіта — міжнародна економіка (факультет міжнародних економічних відносин Київського національного економічного університету). А вищу освіту з фармацевтики я здобув у Харківському національному фармацевтичному університеті. Там же захистив кандидатську дисертацію, зараз працюю над докторською. Вона, до речі, стосується і таких актуальних тем для нашого фармацевтичного ринку, як реклама та ціноутворення в галузі забезпечення населення лікарськими препаратами соціальної групи. Різні країни застосовують у цій сфері різні моделі формування цін, мені було цікаво вивчити їхній досвід. Хочу сказати, що моя робота над дисертацією не перебуває виключно у площині теоретичних міркувань. Набутий досвід дозволяє бачити проблему в її практичному аспекті. З іншого боку, знання, які отримую в процесі роботи над дисертацією, часто допомагають мені відстоювати свою точку зору.

Це, так би мовити, щодо базової освіти. А взагалі, я люблю вчитися і використовую будь-яку можливість для цього. Шкода, що часу тепер замало, адже більшу частину свого життя віддаю роботі та родині: у мене троє дітей.

Ф.К.: Отже, буде кому передати сімейний бізнес?

Г.В.: Над цим поки що навіть не замислююсь, моєму синові лише вісім років. Коло його інтересів таке широке, що вгадати, на чому конкретно він зупиниться у майбутньому, неможливо.

Складно сказати, який шлях оберуть мої діти. Поживемо — побачимо. Поки що основне завдання — ростити їх здоровими, щасливими та достойними людьми. Головне, чому вчу своїх дітей і чого хочу побажати шановним читачам, — займайтеся тим, від чого самі отримуєте задоволення, і тоді ви зможете надихнути тих, хто працює поруч із вами. Лише так можна досягти успіху, тому що виробництво — це щоденний кропіткий труд всього колективу, а не лише команди менеджерів, і тим паче не однієї людини.