Верховна Рада України прийняла низку законодавчих актів, які жорстко обмежують лікарів та фармацевтів у відносинах з фармацевтичними компаніями.
Зоряна Топорецька, старший юрист ЮК "Jurimex"
Не встигли фармацевтичні компанії оговтатися від нововведень щодо обмеження реклами лікарських засобів, які вступили в силу з 14 липня цього року, як Верховна Рада України прийняла низку законодавчих актів, які жорстко обмежують лікарів та фармацевтів у відносинах з фармацевтичними компаніями.
Йдеться про прийняті ВРУ 04.07.2012 року законопроекти №10560 та № 10561, які на сьогодні направлені на підпис президенту України і у разі їх підписання – набудуть чинності з 01 серпня 2012 року.
Зокрема прийнятий Закон України «Про внесення зміни до Основ законодавства України про охорону здоров’я щодо встановлення обмежень для медичних і фармацевтичних працівників під час здійснення ними професійної діяльності» (№ 10560) передбачає доповнення вказаного Основ законодавства України про охорону здоров’я новою статтею 78-1, згідно з якою медичним та фармацевтичним працівникам під час здійснення ними професійної діяльності заборонятиметься:
1) одержувати від суб’єктів господарювання, які здійснюють виробництво та/або реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення, їх представників неправомірну вигоду;
2) одержувати від суб’єктів господарювання, які здійснюють виробництво та/або реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення, їх представників зразки лікарських засобів, виробів медичного призначення для використання у професійній діяльності (крім випадків, пов’язаних з проведенням відповідно до договорів клінічних досліджень лікарських засобів або клінічних випробувань виробів медичного призначення);
3) рекламувати лікарські засоби, вироби медичного призначення, у тому числі виписувати лікарські засоби на бланках, що містять інформацію рекламного характеру, та зазначати виробників лікарських засобів (торговельних марок);
4) на вимогу споживача під час реалізації (відпуску) лікарського засобу не надавати або надавати недостовірну інформацію про наявність у даному аптечному закладі лікарських засобів з такою самою діючою речовиною (за міжнародною непатентованою назвою), формою відпуску та дозуванням, зокрема приховувати інформацію про наявність таких лікарських засобів за нижчою ціною (виключно для фармацевтичних працівників).
При цьому, за порушення вказаних обмежень згідно з прийнятим Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за фальсифікацію або обіг фальсифікованих лікарських засобів» (№10561) передбачається адміністративна відповідальність в розмірі 300 н.м.д.г. (5 100 грн.), а за повторне протягом року порушення – 1 200 н.м.д.г. (20 400 грн.).
Погодьтесь, штрафи не маленькі і не співрозмірні з заробітною платою таких працівників, отже фармацевтичним компаніям відтепер буде складніше співпрацювати з лікарями та фармацевтами, проте повинні захистити пересічних громадян від придбання розрекламованих дорогих ліків.
Проте, такі зміни не винахід України, нещодавно такі ж нововведення впроваджені в Російській Федерації. Так, положення ст. 74 Закону РФ «Про основи охорони здоров’я громадян в РФ», яка вступила в силу з 01.01.2012 року встановлюють обмеження не лише для медичних та фармацевтичних працівників, але й для керівників лікувальних та аптечних закладів. Проте в російській Федерації крім іншого заборонено також особистий прийом медичними працівниками представників фармацевтичних компаній, укладення з ними договорів про рекомендацію пацієнтам лікарських засобів та медичних виробів фармкомпаній, а також заборонено надання неповної чи недостовірної інформації про лікарські засоби чи медичні вироби та ненадання інформації про аналогічні інші засоби чи вроби.
У редакції прийнятого Закону до першого читання керівники лікувально-профілактичних та аптечних закладів вказувалися окремо як суб’єкти, на яких поширюються такі обмеження. У зв’язку з чим, виникає запитання, на кого все ж поширюються вказані обмеження і чи є керівник лікувального закладу медичним працівником. На жаль, чинне законодавство не дає визначення медичних та фармацевтичних працівників, хоча широко використовує ці поняття в Основах законодавства України про охорону здоров’я. Хоча наприклад, у Законі РФ зазначено, що: «медицинский работник — физическое лицо, которое имеет медицинское или иное образование, работает в медицинской организации и в трудовые (должностные) обязанности которого входит осуществление медицинской деятельности, либо физическое лицо, которое является индивидуальным предпринимателем, непосредственно осуществляющим медицинскую деятельность;фармацевтический работник — физическое лицо, которое имеет фармацевтическое образование, работает в фармацевтической организации и в трудовые обязанности которого входят оптовая торговля лекарственными средствами, их хранение, перевозка и (или) розничная торговля лекарственными препаратами для медицинского применения (далее — лекарственные препараты), их изготовление, отпуск, хранение и перевозка».
З системного тлумачення норм Основ законодавства України можемо зробити висновок, що медичними працівниками є працівники, які надають медичну допомогу пацієнтам, отже це поняття є вужчим за працівників закладу охорони здоров’я. Відповідно керівники медичних закладів, якщо вони не надають медичної допомоги, не є медичними працівниками, а отже не підпадатимуть під дію вказаного Закону.
Разом з тим, не слід забувати про діючий на сьогодні в Україні Закон «Про засади запобігання і протидії корупції», який, зокрема і надає визначення неправомірної вигоди, розуміючи під нею грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, що їх без законних на те підстав обіцяють, пропонують, надають або одержуютьбезоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову. Таким чином безкоштовні бізнес-сніданки, конференції, круглі столи тощо, які організовуються фармкомпаніями є неправомірною вигодою.
При цьому, суб’єктом корупційних правопорушень є, зокрема, особи, чиїпосади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків. Тлумачення даних обов’язків наведено в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво», а саме: Організаційно-розпорядчі обов’язки- це обов’язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Адміністративно-господарські обов’язки — це обов’язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо).
Отже такими особами можуть бути будь-які працівники закладу охорони здоров’я, які виконують вказані обов’язки (особи, які мають в підпорядкуванні хоча б одну людину або ж які розпоряджаються майном лікувального закладу), зокрема, головні лікарі, завідувачі відділеннями, лабораторіями, старші медичні сестри тощо. Тому на керівників лікувальних чи аптечних закладів поширюватиметься Закон «Про засади запобігання і протидії корупції» в частині отримання ними неправомірної вигоди від фармацевтичних компаній.
Проте слід враховувати, що Закон «Про засади запобігання і протидії корупції» все ж дозволяє отримання подарунків на суму, що не перевищує 50 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленої на день прийняття дарунка (пожертви), одноразово (на сьогодні це 551 грн.), а сукупна вартість таких дарунків (пожертв), отриманих з одного джерела протягом року, — однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року (1073 грн.).
Таким чином, введені обмеження разом з нововведеннями щодо реклами лікарських засобів суттєво обмежують можливості фармацевтичних компаній по просуванню своїх продуктів та співпраці з лікарями та фармацевтами, а отже змусять їх шукати нові шляхи популяризації своїх продуктів.
