В Минздраве сообщили, что Украина будет закупать вакцины от коронавируса через Crown Agents
Присоединяйтесь и анализируйте фармрынки Украины и мира вместе с нами!
Чому пробуксовує медична реформа

"Лекхим" договорилась о закупке 5 млн доз вакцины у китайской Sinovac и планирует локализовать ее производство
Минздрав заключил договор на поставку китайской вакцины против коронавируса
ТОП-6 мировых трендов фармрынка на 2021 год
Евросоюз одобрил вакцину Pfizer/BioNTech, вакцинация начнется уже к концу недели
Грузинский и украинский государственный деятель. Министр здравоохранения Украины (с декабря 2014 г.) в правительстве Арсения Яценюка, попавший в Кабмин по квоте "Блока Петра Порошенко".
В апреле 2016 года покинул должность в связи с отставкой Премьер-министра Яценюка и формированием нового правительства.
Родился 15 ноября 1970 г. в Тбилиси, Грузия.
1992 г. – окончил исторический факультет Тбилисского университета (специализация "новейшая история Европы и США", с отличием).
1993 г. – окончил Школу государственной службы имени Роберта Вагнера Нью-Йоркского университета (магистерская степень).
1993 г. – вернулся на родину, заняв финансово-административную должность (офицер администрации и финансов) в грузинском представительстве Программы развития ООН.
1995-1997 гг. – заместитель руководителя грузинской миссии благотворительной организации при Объединённой методистской церкви.
2002-2003 гг. – работал в Нью-Йорке, в Институте Запада и Востока, и консультантом Института трансатлантического партнерства против СПИДа.
2004-2005 гг. – управлял администрацией Института Запада и Востока "EastWest Institute".
2008-2010 гг. – министр здравоохранения, труда и социальной защиты Грузии в правительстве Ладо Гургенидзе.
2010-2013 гг. – ректор Тбилисского университета.
С 27 ноября 2014 г. – народный депутат Украины VIII созыва, фракция "Блок Петра Порошенко". Член Комитета Верховной Рады Украины по вопросам здравоохранения.
2010–2014 гг. – депутат Кировоградского областного совета.
С 2007 г. – главный врач Кировоградского областного онкологического диспансера. В онкологическом диспансере начал работать в должности врача-онкогинеколога в 1996 г. За 11 лет прошел путь от врача, заведущего отделением до заместителя главного врача по хирургической работе.
Заслуженный врач Украины.
Образование: Полтавский медицинский институт, 1993 г., лечебное дело.
Костянтин Яриніч, Українська правда
Днями парламентський Комітет з питань охорони здоров’я так і не спромігся погодити до другого читання текст украй необхідного для медичної реформи законопроекту №2309а-д щодо автономізації закладів охорони здоров’я.
Положення законопроекту мають надати закладам охорони здоров’я перші важелі для забезпечення їх самостійності у прийнятті управлінських та фінансових рішень, позбавити лікарні від безглуздого виконання плану "ліжко-днів" і розпочати перехід від совкового принципу утримання закладів охорони здоров’я до цивілізованих відносин.
Тобто коли держава закуповує для своїх громадян медичні послуги, фіксуючи це відповідним контрактом.
Ці зміни актуальні вже не перший десяток років. Проте із тих чи інших причин серед країн пострадянського простору лише Україна не спромоглась здійснити бодай це.
Усі сподівались, що після Революції Гідності новий склад Уряду і Комітету Верховної Ради змінить вітчизняну систему охорони здоров’я.
Проте будь-які спроби зафіксувати ці зміни на законодавчому рівні блокувались. Начебто, через побоювання щодо корупційної приватизації закладів охорони здоров’я недобросовісними "автономізаторами", зокрема, керівництвом МОЗу.
Здавалось, після того як Міністра охорони здоров’я Олександра Квіташвілі було звільнено, мала б з’явитись надія на конструктивну роботу Комітету у цьому питанні.
Та й більш-менш злагоджена робота Комітету охорони здоров’я, яку ми спостерігали впродовж останнього часу, давала підстави вірити, що бажання реформувати охорону здоров’я візьме верх над політично-особистісним протистоянням.
Проте "спроба" Комітету розглянути підготовлені експертною робочою групою поправки до законопроекту №2309а-д показала, що в керівництва Комітету є своє бачення з цього приводу.
Це бачення чітко прослідковувалося під час обговорення на Комітеті погоджених робочою групою правок до законопроекту.
Як тільки моя колега зачитувала текст правки, керівництвом Комітету оголошувались заздалегідь заготовлені застереження щодо неприпустимості прийняття членами Комітету погоджених правок.
У мене особисто склалося враження, що ще напередодні засідання Комітету було домовлено про зрив процесу підготовки законопроекту до другого читання.
Декому, мабуть, просто невигідно врахування фундаментальних положень, без яких справжня реформа охорони здоров’я – ніщо інше, як фікція.
Як наслідок, із 42-х підготовлених робочою групою правок до законопроекту було розглянуто лише 12, після чого прийнято рішення зібрати додаткову робочу групу, але вже без експертів, яких делегували члени Комітету, а із самих народних депутатів.
Здається, що деякі народні обранці, які при балотуванні в Парламент декларували чи не найголовнішою своєю метою провести справжню медичну реформу, насправді не зацікавлені в кардинальних змінах у системі охорони здоров’я і активно пручаються намаганням експертів і громадянського суспільства допомогти в даному процесі.
Проте необхідні для реформи рішення все-таки можна приймати через профільний Комітет. Про це свідчить нещодавній досвід із прийняттям законопроекту №4484 щодо спрощення реєстрації лікарських засобів.
Зрештою, і парламентарі, і урядовці, і експерти вкупі погоджуються, що автономізація є першим обов’язковим кроком у медичній реформі.
Це зафіксовано в Угоді про Коаліцію депутатських фракцій "Європейська Україна", у програмі діяльності Уряду, у заявах міжнародних експертів, пацієнтських і громадських організацій.
При чому є чітко зазначені саме ті положення, які вперто ігноруються окремими членами Комітету, ключовим із яких є кінцеві терміни реалізації закону.
Без так званих дед-лайнів, реформа вкотре перетвориться на імітацію.
До речі, проблема не отримала достатнього висвітлення у ЗМІ. Та чи не це мало би бути топ темою у країні, де середня тривалість життя громадян на 11 років нижча, ніж у жителів Євросоюзу?


Віктор Шафранський: Наше завдання сьогодні – стабілізувати ціни на ліки
На низком старте: Украина переживает бум частной медицины
Медицинское право: тенденции законодательного регулирования и юридической практики
Догоняя Европу. Интервью с и.о. Министра здравоохранения Виктором Шафранским
Самолікування в Україні – це азартна гра
Нужна ли нам страховая медицина
Лимит на здоровье, или Почему человек с улицы не может купить медицинскую страховку
Десять мифов о чиновниках в Украине
Ирина Сысоенко: Реформа здравоохранения должна проходить под личным контролем Президента Украины