У 12 музейних кімнатах зберігається понад 50 тисяч унікальних експонатів ХIХ століття.
У Києві на Подолі є чудова аптека-музей, розташована в колишньому будинку аптекаря, який побудовано ще в 1728 році, з флігелем, каретною, великим подвір’ям. Завітавши сюди, можна дізнатися про історію фармацевтики.
У дванадцяти музейних кімнатах зберігається понад 50 тисяч унікальних експонатів ХIХ століття. Це антикварні меблі, аптекарська книга, датована 1834 роком, старовинні банки з кремом, пляшечки з парфумами і навіть чорнило. Адже лише кілька століть тому таку розкіш можна було придбати тільки в стінах спеціалізованої лавки.
Як розповідає генеральний директор аптеки-музею на Подолі Віктор Задорожний, усі лікарські та косметичні препарати ділилися на 2 категорії – для бідних і багатих. Залежно від суми, яку мав покупець, йому могли запропонувати скромне мило з собачого жиру або ж засоби особистої гігієни з оливкового масла.
Перша аптека відкрилася в столиці за часів губернатора князя Дмитра Голіцина. Це було підприємство німця Йоганна Гейтера, який приїхав до Російської імперії на запрошення Петра І. Після смерті фармацевта його справу успадкував зять – Георг Бунге, поклавши початок відомому роду аптекарів.
Лавка Бунге пропрацювала понад століття, поки будинок разом із магазином не став державною власністю. А в 1986 році будівлю знову відреставрували, відновивши її діяльність уже як музею.
Особливо цікаві аптечні підвали. У «святеє святих» фармацевтичного промислу – підвалі – відтворюється чернеча келія Києво-Печерської лаври ХІ століття, де монахи лікували хворих настоями з трав і молитвами. Відвідавши келію, можна зайти в «хату» до знахарки, погрітися біля глиняного печі та насолодитися ароматом запашних трав.
Любителі містики оцінять візит у лабораторію старого алхіміка. Воскова фігура мага задумливо сидить, схилившись над колбою з рідиною і купою монет. Існує легенда, що кинувши йому монетку, можна загадати найзаповітніше бажання, і воно обов’язково здійсниться.
Сьогодні, зі слів гендиректора, аптека-музей потребує осучаснення, реставрації та певного переформатування, адже час не стоїть на місці, музей відвідує молодь, іноземні гості. Тобто колективу музею є над чим працювати, чим вони охоче займаються, щодня відчиняючи відвідувачам двері музейного закладу.
