Індар: Ми працюємо над препаратами, які найбільш потрібні українським громадянам

Останнім часом у пресі було багато повідомлень про те, що Фармацевтична компанія «ІНДАР» подала до Антимонопольного комітету України скарги на 13 тендерів на закупівлю інсуліну. У зв’язку із чим Комітет призупинив ці тендери. Це — факти, які ніхто не заперечує, а от щодо їх трактування, то тут чимало розбіжностей. Заради об’єктивності «ВЗ» вирішила надати можливість висловитися усім особам, зацікавленим у розв’язанні цієї проблеми.

Начальник відділу розгляду скарг у невиробничій сфері Управління з питань оскарження рішень у сфері держзакупівель Антимонопольного комітету (АМКУ) Роман Коваль (для видання «Коммерсантъ Украина»): «ІНДАР» подав скарги на 13 тендерів. Компанія поскаржилася на те, що умови тендерів не дозволяють їй взяти в них участь. Головні порушення — це відсутність в умовах тендерів пункту про те, що в ньому може брати участь виробник препарату, еквівалентного оригіналу, хоча ця норма є в законодавстві. А також умова, що термін придатності препаратів після відкриття флакона становить 42 дні, а картриджа — 28 днів», — уточнив він. Також «ІНДАР» скаржився на пункт, у якому вказується, що переможець тендеру оплачує послуги юристів, які супроводжували проведення тендеру. Комітет припинив проведення 13 тендерів, у 8 з них зобов’язав організаторів змінити конкурсні умови».

Один із чиновників на правах анонімності зазначив, що «умови конкурсів дійсно були непрозорими». Чи будуть у зв’язку з цим застосовані якісь санкції до чиновників, він не уточнював.

Керівник Міжнародної діабетичної асоціації (МДА) Людмила Петренко: «У результаті вже в декількох регіонах виник дефіцит інсуліну. Це життєво необхідний препарат для діабетиків. Тому хворі змушені купувати його самостійно, хоча держава зобов’язана забезпечити їх ліками».

Як бачите, погляди на ситуацію, що склалася, різні — від нейтральних і дискусійних до відвертих звинувачень у навмисному зриві торгів із метою «перетягнути на себе ковдру» та завоювати найбільшу долю ринку України за будь-яку ціну.

Отже ми попросили прокоментувати ситуацію «головну діючу особу» — Голову Правління Приватного акціонерного товариства «По виробництву інсулінів «ІНДАР» Любов ВИШНЕВСЬКУ.

— Ви залишаєтесь доволі великим в Україні виробником препаратів інсулінів. Яку долю українського ринку ви займаєте сьогодні? Чи не маєте планів розширювати підприємство?

— Наша частка на українському ринку цього року істотно зросла. І на сьогодні ми продовжуємо її інтенсивно збільшувати за рахунок повернення позитивного іміджу підприємства і за рахунок того, що ситуація на підприємстві стабільна — і з виробництвом, і з відвантаженнями продукції.

Крім того, ми вже відкрито заявляли, що цього року валовий дохід підприємства складе 600 мільйонів гривень — це наш план, і ми його виконаємо.

Це перше, а друге — ми почали відвантаження препаратів до Бразилії. 22 квітня було відправлено першу партію. Відбувається це в рамках контракту, укладеного між Україною та Бразилією.

У зв’язку з тим, що у Бразилії сьогодні є дефіцит інсуліну, думаю, що всі пацієнти, які потребують лікування в цій країні, отримають наш інсулін. До речі, для своїх громадян Міністерство охорони здоров’я в Бразилії надаватиме інсулін безкоштовно. Це — з одного боку, а з іншого — тактика лікування інсулінозалежних пацієнтів у Бразилії дуже сильно відрізняється від тактики лікування в Україні. Наші лікарі говорять про те, що пацієнти, яким проводиться інсулінотерапія препаратом, скажімо, виробництва «ІНДАРу», повинні залишатися тільки на цьому інсуліні, як і ті, хто лікується інсулінами інших виробників — їм також не варто міняти препарат на аналогічний іншого виробника. Але правда полягає в тому, що всі рекомбінантні інсуліни однакові. Саме тому бразильські лікарі вважають: будь-який рекомбінантний інсулін підходить пацієнту, якщо він на цьому типі тривалості дії інсуліну.

Зустріч голови правління ПрАТ «ІНДАР» Любові Вишневської з міністром науки, технології та інновацій ФР Бразилія Марко Антоніо Раупом у місті Бразиліа (ФР Бразилія)

Отже, починаючи з наступного тижня, практично всі пацієнти в Бразилії, кому необхідний інсулін, отримають інсулін «ІНДАРу». І це дуже велика перемога, яку вітає уряд Бразилії. Вони дуже доброзичливо до нас ставляться і ми розраховуємо на те, що мінімум 50% ринку державних закупівель інсуліну цієї країни належатиме нашим препаратам. На це ми вже отримали згоду Міністерства охорони здоров’я Бразилії. В цій країні всі 100% інсуліну закуповуються централізовано державою, за винятком картриджних форм. Картриджні форми пацієнти купують самі в аптеках, як, власне, й аналоги інсулінів.

— Які нові ринки збуту освоюєте зараз і плануєте у найближчому майбутньому?

— «ІНДАР» направив досьє на реєстрацію в Йорданії. Зараз у нас на заводі є представники цієї країни. Крім того наразі ми приймаємо наших колег із Судану.

Ми вже зареєстрували свій інсулін в Таджикистані, Казахстані, Росії, Молдові. Здали документи на реєстрацію в Іраку і ведемо переговори про те, щоб продавати інсуліни в країнах Меркосур (Mercosur — спільний ринок країн Південної Америки, — прим. ред.). Це країни Латинської Америки, на території яких поширюється сертифікат Anviza, Бразильський сертифікат GMP і я думаю, що ми найближчим часом зможемо почати працювати ще в деяких країнах Латинської Америки.

— Сьогодні вже всі ланки вашого виробництва сертифіковані GMP?

— Ми одними з перших отримали Національний сертифікат GMP, маємо бразильський та зараз почали процес отримання європейського сертифікату GMP, оскільки плануємо торгувати і в Європі теж.

— Які препарати зараз виробляєте? Чим поповниться асортимент останнім часом?

— На сьогодні ми випускаємо всі рекомбінантні інсуліни, свинячі інсуліни. До речі, про свинячі інсуліни. Практично всі світові виробники перестали їх випускати. Ми їх залишили і не плануємо знімати з виробництва, оскільки в Україні є пацієнти, які давно перебувають на них і їх заміна недоцільна. Тому ми гарантували лікарям, що будемо продовжувати їх випуск.

Також ми випускаємо препарат антагоніст гепарину — «Протаміну сульфат». У наступному місяці почнемо випускати гепарин. У найближчий час, у нас з’явиться лінійка цукрознижувальних таблеток. Це препарати, що застосовують у лікуванні хворих на цукровий діабет в усьому світі. На сьогодні широко використовуються, принаймні, п’ять хімічних формул таких препаратів — три з них ми будемо виробляти.

Ділянка кристалізації

— «ІНДАР» тепер випускатиме ліки проти СНІДу? Чи плануєте взяти участь у боротьбі з іншими соціально небезпечними хворобами в Україні?

— Так, ми працюємо над препаратами для боротьби зі СНІДом і туберкульозом. У цьому напрямку нами проведена дуже велика робота. Ми відкрили цех № 3 по виробництву твердих лікарських форм, подали документи на отримання ліцензії на виробництво таблеток і активно працюємо з транснаціональними компаніями-оригінаторами з приводу отримання технології виробництва. Таким чином, вже наступного року у нас у країні будуть вітчизняні препарати для боротьби зі СНІДом, випущені «ІНДАРом».

Наше завдання, як державного підприємства, — працювати над тими препаратами, які найбільш потрібні українським громадянам. Зокрема, це стосується ліків з доведеним терапевтичним ефектом для боротьби із соціально небезпечними хворобами, особливо небезпечними інфекціями та цукровим діабетом. Крім того, ми зобов’язані працювати і над зниженням цін на ці лікарські засоби, адже вони закуповуються за кошти держави та місцевих бюджетів.

— Чи змінився стиль роботи «ІНДАР» після важкого для підприємства 2011 року?

— Стиль роботи суттєво змінився. По-перше, тому, що «ІНДАР» повернувся у державну власність. Це накладає на нашу команду додаткову відповідальність, насамперед, соціальну — потрібно бути надійним партнером для держави. Тому ми і впроваджуємо ті програми, які на сьогодні найбільш важливі і затребувані. Це, як я вже говорила, — СНІД, туберкульоз, інсулін цукровий діабет. Тобто ті напрямки, де держава витрачає найбільшу кількість грошей на закупівлі. Отже наше завдання: випускати продукти дешевші, але якісні та ефективні, в цих сегментах, щоб державний бюджет міг економити і, відповідно, забезпечити необхідними ліками зростаючу з кожним роком кількість пацієнтів.

Власне кажучи, для цього і потрібно було державі повернути цей завод, аби проводити правильну політику в цьому питанні.

— Ви зібрали нову команду чи співпрацюєте з колишніми спеціалістами?

— Щодо нашої команди, то, звичайно, зараз на заводі новий менеджмент, адже для того, щоб швидко виконати завдання, пов’язані зі збільшенням і розвитком виробництва в 6 разів, потрібно володіти достатніми кадровими ресурсами і дуже багато працювати.

Не можна сказати, що команда абсолютно нова. Багато людей, які раніше працювали у нас, продовжують працювати і сьогодні, оскільки історія заводу не починалася і не закінчується подіями 2011 року, коли у нас були відомі проблеми. Історія пам’ятає і ті часи, коли завод процвітав і знав, що робить. Тому тут працювали і працюють багато людей, які знають що і як потрібно робити. Іншими словами, мають величезний, безцінний досвід.

— Чи не могли б ви прокоментувати ситуацію щодо скарг, які «ІНДАР» подав до АМКУ?

— Я не просто можу, а хочу її прокоментувати! Відразу скажу, що, можливо, декого розчарую: нічого скандального або нового в цій ситуації немає. Щороку, коли починаються тендери, починаються і розмови про те, що, мовляв, «оскільки «ІНДАР» — державне підприємство, то хоче використати цей ресурс, щоб захопити ринок. Тому і блокує торги з метою забрати ринок під себе». Тож виходить, що ми повинні ці заяви якимось чином коментувати. Насправді суть ситуації в наступному: коли область, яка проводить тендер, одним лотом на тендері хоче закупити інсуліни виробництва «ІНДАР», «Фармак», «НовоНордіск», «Санофі» плюс таблетки, плюс голки, плюс шприци, плюс ацетилсаліцилову кислоту, то ми в цьому тендері брати участь просто не можемо. І що нам залишається робити? Просити АМКУ зобов’язати замовника внести зміни до тендерної документації, підготувати її належним чином, з урахуванням усіх вимог чинного законодавства.

Та й прикладів, де були просто звичайні помилки у тендерній документації, теж багато. Наприклад, написано, що замовник хоче купити «Хумодар» або еквівалент, але зазначаючи, скільки днів після відкриття флакону він має бути придатним, вказує цифри, що не відповідають даним препарату. Отже хоч це і наш продукт, через такі от помилки ми не можемо брати участь у тендері. І знову ми змушені просити АМКУ, щоб замовник вніс зміни до документації.

Таким чином, усі ті прохання, які були викладені в наших скаргах до АМКУ, враховані. І на сьогодні відкритих скарг з боку «ІНДАРу», які не були б розглянуті, немає. У тих областях, де сьогодні зупинені торги, вони зупинені не через скарги «ІНДАРу» — ми не маємо до цього ніякого відношення.

Інше питання, чи є проблема з інсулінами в областях? Адже все це відбувається на тлі постійних гучних заяв від діабетичної асоціації, яку очолює пані Петренко: «Пожежа! В областях інсуліну немає!». Але, ті області, у яких були (або, навіть, гіпотетично, могли виникнути) проблеми з інсуліном, підписали договори на 20% обсягу від закупівлі минулого року й отримали інсулін. Виходить, ті області, що не підписали такі договори, не потребують інсуліну. Він у них є і вони просто чекають, коли планово проведуть процедуру закупівлі та придбають його. Тож у чому проблема? Сьогодні немає жодної області України, в якій були б хоч які-небудь проблеми з інсуліном. В іншому випадку, якщо такі проблеми і виникають, область просить гуманітарної допомоги. Наразі жодного такого звернення немає. Тобто цієї проблеми, насправді, не існує! Це знову конкурентна боротьба, розгойдування ринку не зрозуміло для чого. Адже сьогодні заявки на інсулін області подають відповідно до реєстрів пацієнтів. Усе це перевіряється КРУ, Рахунковою палатою, контролюється МОЗ України. І розмова про те, що «ІНДАР» хоче централізувати ринок і тому пацієнтам потрібно «оборонятися» — це просто безпідставні інсинуації! Натомість їх підхоплюють ЗМІ та починається нескінченне переписування ситуації, яке точно не на користь пацієнтам.

Об’єктивною проблемою є неякісно підготовлена в областях тендерна документація — треба просто виправити помилки. Це абсолютно нормальний робочий процес, такий самий рутинний, як і проведення торгів — його потрібно пройти і крапка!

Інколи доводиться чути і такі запитання: «Якщо «ІНДАР» захопить ринок, то наші пацієнти не зможуть вибирати між вітчизняним та імпортним інсуліном?» І такі «дискусії» ведуться постійно. Це, щонайменше, незрозуміло, адже інсуліни мають обирати не пацієнти, їх мають призначати лікарі, відповідно до показників цукру крові і глікованого гемоглобіну. А от лікуватися за допомогою Інтернету і вести листування один з одним на тему: «На якому інсуліні ти?», а потім просити цей інсулін у лікарів — неправильно. Це шкода власному здоров’ю. Якщо в інструкції написано: «Застосовується за призначенням лікаря», то так і має бути. І вже лікар повинен стежити, чи компенсується за допомогою цього інсуліну рівень цукру в крові, чи ні. Якщо цього не відбувається на наших інсулінах, ніхто з «ІНДАРу» не прийде і не скаже: «Залиште цього пацієнта на інсуліні нашого виробництва».

До речі, коли ми в Бразилії зустрічалися з президентом латиноамериканського структурного підрозділу Міжнародної Діабетичної Федерації Сержіо Метсгером, то він, дізнавшись, що спів­праця з «ІНДАРом» розширюватиметься, був дуже задоволений, оскільки про наші препарати і лікарі, і пацієнти дуже високої думки. В іншому випадку навряд чи Бразилія підписала б із нами такий великий контракт.

Тому ще раз хочу наголосити: для пацієнта не існує «ринку інсуліну», оскільки це препарат, який допомагає зберегти життя. Тож інсулін не може бути предметом конкурентної боротьби і слово «ринок» застосовувати до нього теж неетично.

Забезпечення пацієнтів інсуліном — питання державної політики. Це питання того, наскільки раціонально держава розпорядиться коштами, щоб забезпечити всіх пацієнтів і при цьому застосувати максимально якісну терапію, аби зберегти життя своїх громадян.

Розуміння цієї позиції в нашому суспільстві має прийти якомога швидше, оскільки все, що було до того, більше схоже на хаос. Число пацієнтів з цукровим діабетом постійно зростає, щороку додається 10%. Ця кількість збільшується і за рахунок удосконалення засобів діагностики, і у зв’язку з тим, що, на жаль, часто пацієнти дізнаються про хворобу тільки тоді, коли настають серйозні її наслідки.

Повертаючись до державних закупівель, зауважу, що такої різниці в ціні, яку ми маємо нині на інсуліни у різних областях України — до 23%, бути не повинно. Як покласти цьому край? Насправді ж потрібно просто діяти в інте­ресах громадян і не потурати якійсь невеликій купці людей (не зрозуміло, ким фінансованій), які збурюють усю країну і вказують «що робити». Це потрібно припинити раз і назавжди і тоді все стане на свої місця.

Так би я окреслила ситуацію, яка склалася навколо теми інсулінів у країні. Це моє власне ставлення до того, що відбувається зараз. Коли пацієнти не компенсовані на інсуліні якогось виробника, лікарі повинні їх переводити на інший інсулін. І кожен має займатися звичайною нормальною роботою за своєю спеціальністю: виробник — виробляти, лікар — лікувати, дистриб’ютор — розвозити. А «ІНДАР» працюватиме для того, щоби мільйони людей з цукровим діабетом у всьому світі жили тривалим повноцінним життям.