Присоединяйтесь и анализируйте фармрынки Украины и мира вместе с нами!

Присоединяйтесь и анализируйте фармрынки Украины и мира вместе с нами!

Либо авторизируйтесь через

полезный материал
1 читателей 1 отметили
этот материал как полезный
статья прочитана 498 раз

Проект Закону України «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів»

- 498
498
На офіційному сайті МОЗ України 10.03.2017 опубліковано Проект Закону України "Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів".
читайте также Главное за неделю

Статус: Проект – громадське обговорення

ПОВІДОМЛЕННЯ
про оприлюднення проекту проекту Закону України
«Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів»

Міністерство охорони здоров'я України пропонує для публічного обговорення проект Закону України до проекту Закону України «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів» (далі – проект).

Проект розроблено з метою реалізації Концепції реформи фінансування системи охорони здоров’я, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №1013-р.

Проект, пояснювальна записка та порівняльна таблиця до проекту оприлюднені шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Міністерства охорони здоров'я України в мережі Інтернет: www.moz.gov.ua.

Пропозиції та зауваження до проекту просимо надсилати до Міністерства охорони здоров'я України протягом місяця у письмовому та/або електронному вигляді за адресою: вул. Грушевського, 7, м. Київ, 01601, Управління координації центрів реформ (тел. 226-23-31, тел./факс 254-06-52, e-mail: karpinska@moz.gov.ua). Консультант: Карпінська Леся Григорівна (044) 226-23-31.

В.о. начальника Управління
координації центрів реформ
Л. Карпінська

ПРОЕКТ
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів
 

Цей Закон визначає гарантії держави щодо фінансування надання застрахованим особам необхідних медичних послуг та лікарських засобів за рахунок коштів державного солідарного медичного страхування.

Розділ І.
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Законодавство про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів
1. Законодавство України про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів базується на Конституції України і складається з Основ законодавства України про охорону здоров’я, цього Закону та інших законів і нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров'я.

2. Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів, то застосовуються норми міжнародного договору.

Стаття 2. Визначення основних термінів
1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) державне солідарне медичне страхування – це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає повну або часткову оплату за встановленими тарифами за рахунок коштів державного солідарного медичного страхування наданих застрахованим особам необхідних медичних послуг та лікарських засобів в межах державного гарантованого пакету;

2) застраховані особи – громадяни України; іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають на території України; особи, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, у встановленому законом порядку;

3) кошти державного солідарного медичного страхування – загальний обсяг бюджетних призначень на державне солідарне медичне страхування, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік;

4) Національна служба здоров’я України – центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров'я, що реалізує державну політику у сфері організації фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів в межах державного гарантованого пакету;

5) постачальники медичних послуг – заклади охорони здоров’я усіх форм власності та фізичні особи-підприємці, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та уклали договір про медичне обслуговування населення в письмовій (в тому числі електронній) формі з Національною службою здоров’я України;

6) реімбурсація – механізм повної або часткової оплати згідно з тарифом покриття за рахунок коштів державного солідарного медичного страхування лікарських засобів, що включені до деталізованого опису, які були відпущені застрахованій особі на підставі рецепту на лікарські засоби суб’єктами господарювання, які здійснюють господарську діяльність на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами, незалежно від форми власності;

7) страховик/єдиний державний замовник медичних послуг – Національна служба здоров’я України;

8) страховий випадок – подія або стан, які зумовлюють необхідність отримання медичних послуг і лікарських засобів застрахованою особою;

9) тарифи – система ставок, що визначає розмір оплати за передбачені деталізованим описом медичні послуги та лікарські засоби. Тарифи поділяються на тарифи покриття та тарифи співоплати.

2. Інші терміни вживаються у цьому Законі у значеннях, визначених в Основах законодавства України про охорону здоров’я та інших законодавчих актах України.

Стаття 3. Мета встановлення державних фінансових гарантій надання медичних послуг та лікарських засобів
Метою встановлення державних фінансових гарантій надання медичних послуг і лікарських засобів є створення ефективного механізму фінансування надання медичних послуг і лікарських засобів належної якості за рахунок бюджетних коштів для забезпечення збереження та відновлення здоров’я населення України.

Стаття 4. Державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів
1. Згідно з цим Законом держава гарантує повну або часткову оплату згідно з тарифом покриття за рахунок коштів державного солідарного медичного страхування наданих застрахованим особам необхідних медичних послуг та лікарських засобів, передбачених державним гарантованим пакетом.

2. Законами України можуть встановлюватись додаткові державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів для окремих категорій осіб.

3. Реалізація державних фінансових гарантій надання медичних послуг та лікарських засобів забезпечується шляхом запровадження та функціонування державного солідарного медичного страхування.

4. Державні фінансові гарантії, передбачені цим Законом, надаються в межах бюджетних призначень на державне солідарне медичне страхування, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік.

Стаття 5. Державний гарантований пакет
1. Державний гарантований пакет визначає мінімальний обсяг медичних послуг та лікарських засобів, повну або часткову оплату надання яких застрахованим особам держава гарантує за рахунок коштів державного солідарного медичного страхування згідно з тарифом покриття, який щороку затверджується Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України може розширити обсяг державного гарантованого пакету за умови збільшення загального обсягу бюджетних призначень на державне солідарне медичне страхування, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік.

Звуження обсягу державного гарантованого пакету, передбаченого цим Законом, не допускається.

2. В межах державного гарантованого пакету держава гарантує повну оплату за рахунок коштів державного солідарного медичного страхування необхідних медичних послуг та лікарських засобів, пов’язаних з наданням:

1) екстреної медичної допомоги (у тому числі у стаціонарі)

2) первинної медичної допомоги

3) паліативної допомоги.

3. В межах державного гарантованого пакету держава гарантує часткову оплату за рахунок коштів державного солідарного медичного страхування необхідних медичних послуг та лікарських засобів, пов’язаних з наданням:

1) вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги

2) третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги.

Повній або частковій оплаті за рахунок коштів державного солідарного медичного страхування можуть підлягати лише ті лікарські засоби, які включені до Національного переліку основних лікарських засобів.

4. Перелік конкретних видів медичних послуг і лікарських засобів, оплата надання яких застрахованим особам гарантується повністю або частково за рахунок коштів державного солідарного медичного страхування, визначається в деталізованому описі. Деталізований опис може також передбачати перелік видів медичних послуг і лікарських засобів, які не входять до державного гарантованого пакету, та надання яких не підлягає оплаті за рахунок коштів державного солідарного медичного страхування. 

Деталізований опис медичних послуг та лікарських засобів є невід'ємною частиною державного гарантованого пакету.

5. Деталізований опис щорічно розробляється Національною службою здоров’я України, погоджується з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової і бюджетної політики, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, і затверджується Кабінетом Міністром України на кожен наступний календарний рік не пізніше 15 вересня поточного року.

РОЗДІЛ ІІ
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНИХ ФІНАНСОВИХ ГАРАНТІЙ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ТА ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

Стаття 6. Основні принципи державного солідарного медичного страхування
1. Основними принципами державного солідарного медичного страхування в Україні є:

1) законодавче визначення умов і порядку здійснення державного солідарного медичного страхування

2) надання державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав

3) забезпечення збереження і відновлення здоров’я населення та надання медичних послуг і лікарських засобів належної якості

4) цільове та раціональне використання коштів державного солідарного медичного страхування

5) універсальність та справедливість доступу до необхідних медичних послуг та лікарських засобів, передбачених державним гарантованим пакетом

6) передбачуваність та спланованість обсягу медичних послуг та лікарських засобів

7) гласність, прозорість та підзвітність діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб в системі державного солідарного медичного страхування

8) можливість вибору лікаря застрахованими особами, у порядку встановленому законодавством

9) конкуренція і відсутність дискримінації кандидатів у постачальники медичних послуг.

Стаття 7. Суб’єкти та об’єкти державного солідарного медичного страхування
1. Суб’єктами державного солідарного медичного страхування є застраховані особи і страховик.

2. Об’єктом державного солідарного медичного страхування є страховий випадок, із настанням якого у застрахованих осіб виникає право на отримання необхідних медичних послуг та лікарських засобів, передбачених державним гарантованим пакетом повністю або частково за рахунок коштів державного солідарного медичного страхування.

Стаття 8. Права та обов’язки застрахованих осіб
1. Застраховані особи мають право на:

1) безоплатне отримання інформації про порядок оплати необхідних такій особі медичних послуг та лікарських засобів, передбачених державним гарантованим пакетом, та застосовний тариф співоплати, роз’яснення з питань державного солідарного медичного страхування

2) отримання медичних послуг та лікарських засобів належної якості, які підлягають оплаті повністю або частково за рахунок коштів державного солідарного медичного страхування, у разі настання страхового випадку

3) надавати лікарям, третім особам право доступу до інформації, що міститься в інформаційних базах даних Національної служби здоров’я України, зокрема, персональних даних та інформації про стан свого здоров'я, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні

4) отримувати інформацію про осіб, які подавали до Національної служби здоров’я України запити щодо надання інформації, що міститься в інформаційних базах даних Національної служби здоров’я України, про таку застраховану особу

5) оскарження рішень, дій чи бездіяльності страховика, інших органів та їх посадових осіб у сфері державного солідарного медичного страхування

6) судовий захист своїх прав.

2. Застраховані особи зобов’язані:

1) надавати достовірні документи та інформацію, необхідні для отримання медичних послуг та лікарських засобів за рахунок коштів державного солідарного медичного страхування

2) оплачувати за рахунок власних коштів чи забезпечувати оплату за рахунок коштів добровільного медичного страхування та інших джерел тарифу співоплати у разі часткової оплати за рахунок коштів державного солідарного медичного страхування медичних послуг та лікарських засобів, наданих такій особі

3) виконувати інші вимоги, передбачені законодавством про державне солідарне медичне страхування.

3. Застрахована особа несе відповідальність за порушення у сфері державного солідарного медичного страхування відповідно до закону.

Стаття 9. Національна служба здоров’я України
1. Національна служба здоров’я України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

2. До повноважень Національної служби здоров’я України належать:

1) реалізація державної політики у сфері організації фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів в межах державного гарантованого пакету, внесення пропозицій щодо її формування

2) здійснення аналізу і прогнозування потреб населення України у медичних послугах та лікарських засобах

3) виконання функцій єдиного національного замовника медичних послуг та лікарських засобів в межах державного гарантованого пакету

4) виконання функцій страховика

5) систематичне здійснення аналізу умов, результатів та строків надання медичних послуг і лікарських засобів застрахованим особам з метою вжиття заходів для підвищення ефективності та якості надання медичних послуг постачальниками за рахунок коштів державного солідарного медичного страхування

6) щорічне розроблення деталізованого опису, тарифів і коригувальних коефіцієнтів

7) укладення, зміна та припинення договорів про медичне обслуговування населення

8) здійснення заходів, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів в межах бюджетних програм, відповідальним виконавцем яких він виступає, в тому числі заходів з перевірки дотримання постачальниками медичних послуг вимог, встановлених порядками використання коштів відповідних бюджетних програм і договорами про медичне обслуговування населення

9) організація та здійснення інформаційного обміну та обліку в системі державного солідарного медичного страхування

10) виконання функцій власника та розпорядника інформаційних баз даних та інформаційно-телекомунікаційних систем Національної служби здоров’я України

11) отримання та здійснення обробки даних про застрахованих осіб (в тому числі персональних даних, інформації про стан здоров’я) і постачальників медичних послуг, необхідних для здійснення повноважень Національної служби здоров’я України

12) здійснення інших повноважень, визначених законами та актами Кабінету Міністрів України.

3. Національна служба здоров’я України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені у встановленому порядку територіальні органи.

4. Національну службу здоров’я України очолює Голова, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра охорони здоров'я.

Голова Національної служби здоров’я України може мати першого заступника та заступників.

4. Перший заступник та заступники Голови Національної служби здоров’я України призначаються на посаду та звільняються з посади відповідно до Закону України «Про центральні органи виконавчої влади».

Стаття 10. Договір про медичне обслуговування населення
1. Договір про медичне обслуговування населення укладається у письмовій (в т.ч. електронній) формі між Національною службою здоров’я України і закладами охорони здоров’я усіх форм власності та фізичними особами-підприємцями, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.

2. Договір про медичне обслуговування населення регулює та визначає умови та обсяг надання застрахованим особам медичних послуг і лікарських засобів, вимоги щодо їх якості, порядок оплати тарифу покриття за надані медичні послуги та лікарські засоби, права та обов’язки сторін, а також відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов такого договору.

3. Типова форма договору про медичне обслуговування населення та порядок його укладення, зміни та припинення розробляється Національною Службою Здоров’я України та затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 11. Організація надання медичних послуг за рахунок коштів державного солідарного медичного страхування
1. У разі настання страхового випадку застрахована особа має право на отримання необхідних медичних послуг згідно з деталізованим описом у постачальників медичних послуг.

2. При першому зверненні для отримання медичних послуг застрахована особа (її законний представник) заповнює та подає декларацію про вибір лікаря первинної медичної допомоги. Форма декларації та порядок вибору лікаря первинної медичної допомоги затверджуються Національною службою здоров’я України.

3. Надання за рахунок коштів державного солідарного медичного страхування застрахованій особі необхідних медичних послуг та лікарських засобів, пов’язаних з вторинною (спеціалізованою), третинної (високоспеціалізованою) та паліативною медичною допомогою, здійснюється на підставі направлення лікуючого лікаря в порядку передбаченому законодавством про охорону здоров’я, крім випадків, коли згідно із законодавством направлення лікаря не вимагається.

4. Між застрахованою особою (її законним представником) та постачальником медичних послуг укладається договір про надання медичних послуг на основі типового договору, в тому числі шляхом приєднання. Типовий договір про надання медичних послуг та особливості його укладення, зміни та припинення затверджуються Національною службою здоров’я України.

5. Реімбурсація вартості лікарських засобів, придбаних застрахованою особою за рецептом відповідно до призначення лікуючого лікаря, що включені до деталізованого опису, здійснюється за тарифом в порядку, що розробляється Національною службою здоров’я України та затверджується Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України може встановлювати граничні обсяги реімбурсації в межах коштів державного солідарного медичного страхування на відповідний рік.

Стаття 12. Основні засади оплати медичних послуг та лікарських засобів
1. Для всієї території України встановлюються єдині тарифи для оплати постачальникам медичних послуг медичних послуг та лікарських засобів, які надаються застрахованим особам згідно з деталізованим описом, а також для реімбурсації.

До тарифів можуть застосовуватись коригувальні коефіцієнти, розміри та підстави застосування яких є єдиними для всієї території України.

2. Тарифи можуть встановлюватись, зокрема, як:

1) глобальні ставки, які передбачають сплату постачальникам медичних послуг фіксованої суми за визначену кількість послуг чи визначений період

2) капітаційні ставки, які встановлюються у вигляді фіксованої суми за кожну застраховану особу

3) ставки за пролікований випадок

4) ставки за медичну послугу

5) ставки за результатами виконання договорів про медичне обслуговування населення постачальником медичних послуг.

Зазначені ставки можуть використовуватися як разом, так і окремо одна від одної.

3. Тарифи поділяються на тарифи покриття та тарифи співоплати.

За тарифом покриття за рахунок коштів державного солідарного страхування оплачується в повному обсязі медична допомога, яка надається застрахованим особам безоплатно в закладах охорони здоров'я державної та комунальної власності, а також повністю або частково інші медичні послуги та лікарські засоби.

За тарифом співоплати оплачуються за рахунок коштів добровільного медичного страхування, власних коштів застрахованих осіб або з інших джерел медичні послуги, крім медичної допомоги, яка надаються застрахованим особам безоплатно в закладах охорони здоров'я державної та комунальної власності, та лікарські засоби, надані застрахованим особам.

4. Методика розрахунку тарифів розробляється Національною службою здоров’я України, погоджується з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової і бюджетної політики, та затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

5. Тарифи і коригувальні коефіцієнти щорічно розробляються та затверджуються в порядку, передбаченому для деталізованого опису, та є його невід'ємною частиною.

6. Національна служба здоров’я України оплачує постачальникам медичних послуг та суб’єктам господарювання, які здійснюють господарську діяльність на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами, надані застрахованим особам необхідні медичні послуги та лікарські засоби, передбачені деталізованим описом, згідно з тарифом покриття відповідно до умов договору про медичне обслуговування населення.

7. З метою стимулювання застрахованих осіб до відповідального ставлення до свого здоров’я встановлюється співоплата за надані застрахованим особам медичні послуги та лікарські засоби, які частково покриваються за рахунок коштів державного солідарного страхування. Тарифи співоплати оплачуються за рахунок коштів добровільного медичного страхування, власних коштів застрахованих осіб або з інших джерел.

8. Постачальникам медичних послуг забороняється вимагати від застрахованих осіб винагороди в будь-якій формі за медичні послуги та лікарські засоби в межах державного гарантованого пакету понад встановлений застосовний тариф співоплати. Такі дії є підставою для притягнення до відповідальності, передбаченої договором про медичне обслуговування населення, в тому числі одностороннього припинення договору з ініціативи Національної служби здоров’я України.

 9. Вартість медичних послуг та лікарських засобів, які не покриваються за рахунок коштів державного солідарного медичного страхування, сплачується в повному обсязі за рахунок коштів добровільного медичного страхування, власних коштів застрахованих осіб або за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством. Стаття 13. Основні засади інформаційного забезпечення у сфері державного солідарного медичного страхування

Стаття 13. Основні засади інформаційного забезпечення у сфері державного солідарного медичного страхування
1. Організація інформаційного обміну та обліку в системі державного солідарного медичного страхування здійснюється в порядку, визначеному Національною службою здоров’я України, з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних.

2. Доступ до даних про особу, що міститься в інформаційних базах Національної служби здоров’я України, можливий лише у разі отримання дозволу такої особи (її законного представника) у письмовій формі. Без дозволу доступ можливий у виключних випадках за наявності ознак прямої загрози життю пацієнта за умови неможливості отримання з об’єктивних причин дозволу такої особи чи його законних представників чи за рішенням суду.

3. Підписуючи декларацію про вибір лікаря первинної медичної допомоги, застрахована особа (її законний представник) надає згоду на доступ до даних про неї, що місять в інформаційних базах Національної служби здоров'я України, такому лікарю первинної медичної допомоги, а також іншим лікарям за його направленням в межах необхідних для надання медичних послуг такими лікарями.

4. З метою виконання покладених на неї функцій Національна служба здоров’я зобов’язана публікувати масив даних, що накопичені в її інформаційних базах даних, за умови знеособлення таких даних відповідно до вимог Закону України "Про захист персональних даних"та забезпечення анонімності пацієнтів у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що формує державну політику в сфері охорони здоров’я.

РОЗДІЛ ІV
КОНТРОЛЬ ТА НАГЛЯД ЗА ДОТРИМАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ДЕРЖАВНІ ФІНАНСОВІ ГАРАНТІЇ НАДАННЯ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ ТА ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ
 

Стаття 14. Контроль за дотриманням законодавства про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів
1. Контроль за дотриманням законодавства про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів здійснюють центральні органи виконавчої влади в межах своєї компетенції відповідно до закону.

Стаття 15. Відповідальність за порушення законодавства про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів
1. Особи, винні у порушенні законодавства про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів, несуть цивільну, адміністративну, кримінальну відповідальність згідно зі законодавством.

Розділ ІV
ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності через місяць з дня його офіційного опублікування.

2. Кабінету Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

1) затвердити положення про Національну службу здоров’я України

2) забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону

3) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

3. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

1) забезпечити призначення Голови Національної служби здоров’я України

2) забезпечити перегляд і приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

4. До 31 грудня 2017 року дія цього Закону поширюється виключно на фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів, передбачених деталізованим описом, пов'язаних з наданням первинної медичної допомоги. Заклади охорони здоров’я усіх форм власності, фізичні особи-підприємці, які зареєстровані та одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики в установленому законом порядку, що бажають надавати медичні послуги в системі державного солідарного медичного страхування, укладають протягом 2017 року договір про медичне обслуговування населення з Національною службою здоров’я України.

5. З 1 січня 2018 року дія цього Закону поширюється на всі види медичних послуг, передбачені державним гарантованим пакетом, згідно з деталізованим описом.

6. До 31 грудня 2018 року реімбурсація здійснюється для визначеного Кабінетом Міністрів України переліку медичних станів. З 1 січня 2019 року запроваджується реімбурсація вартості лікарських засобів, передбачених державним гарантованим пакетом в деталізованому описі.

7. Фінансування державних та комунальних закладів охорони здоров’я, крім закладів охорони здоров'я відповідно до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів Державного бюджету України, крім коштів державного солідарного медичного страхування, після 1 січня 2019 року не здійснюється.

8. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) в Основах законодавства України про охорону здоров’я (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №4, ст. 19 із наступними змінами):

після абзацу четвертого частину першу статті 3 доповнити абзацом п’ятим такого змісту:

«медична послуга – послуга, що надається пацієнту закладом охорони здоров’я, фізичною особою-підприємцем, які отримали у встановленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, з метою профілактики, підтримання та відновлення здоров’я. Оплата (співоплата) медичних послуг здійснюється її замовником, яким може бути держава, відповідні органи державної влади та місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи»;

після частини третьої статті 8 доповнити частиною четвертою такого змісту:

«Держава гарантує громадянам України та іншим визначеним законом особам фінансування надання необхідних медичних послуг та лікарських засобів повністю або частково за рахунок коштів Державного бюджету України, на умовах та в порядку, встановлених Законом України «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів»;

після абзацу першого частину першу статті 15 доповнити абзацом другим такого змісту:

«Національна служба здоров'я України»;

у статті 18:

частину другу викласти у такій редакції:

«Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, асигновані на охорону здоров'я, використовуються для забезпечення надання населенню гарантованого обсягу медичних послуг та лікарських засобів, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров'я та фундаментальних наукових досліджень з цих питань»;

в реченні другому частини третьої слово «законом» замінити на слово «законодавством»;

частину восьму викласти у такій редакції:

«Держава забезпечує створення і функціонування системи державного солідарного медичного страхування. Порядок організації та здійснення державного солідарного медичного страхування визначаються відповідним законодавством.»

2) Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., №23, ст. 121 із наступними змінами) доповнити частиною п’ятою такого змісту:

«Дія законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування не поширюється на відносини у сфері державного солідарного медичного страхування»;

3) частину третю статті 2 Закон України «Про публічні закупівлі» (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., №9, ст. 89 із наступними змінами) додати абзацом сімнадцятим такого змісту:

«медичні послуги та лікарські засоби, передбачені державним гарантованим пакетом, згідно з деталізованим описом, закупівля яких здійснюється Національною службою здоров'я України»

4) абзац другий Закону України «Про страхування» (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., №18, ст. 78 із наступними змінами) після слів «державне соціальне страхування» доповнити словами «державне солідарне медичне страхування»;

5) пункт 6 частини 2 статті 7 Закону України «Про захист персональних даних» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №34, ст. 481 із наступними змінами) викласти у такій редакції:

«6) необхідна в цілях охорони здоров'я, встановлення медичного діагнозу, для забезпечення піклування чи лікування або надання медичних послуг, ведення обліку та обміну в інформаційних системах державного солідарного медичного страхування, за умови, що такі дані обробляються медичним працівником або іншою особою закладу охорони здоров'я або працівниками чи самостійно фізичною особою-підприємцем, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, на яких покладено обов'язки щодо забезпечення захисту персональних даних та на яких поширюється законодавство про лікарську таємницю, працівниками центрального органу виконавчої влади, що формує державну політику в сфері охорони здоров’я, та працівниками Національної служби здоров'я України»;

6) пункт 4 частини третьої статті 3 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., №4, ст. 43 із наступними змінами) після слів

«Національного агентства з питань запобігання корупції,» доповнити словами «Голову Національної служби здоров’я України та його заступників».


ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів»

1. Обґрунтування необхідності прийняття проекту Закону
Проект Закону «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів» (далі – Законопроект) розроблений на виконання Концепції реформи фінансування системи охорони здоров’я, що затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України №1013-р від 30 листопада 2016 року (далі – Концепція).

Як було зазначено в Концепції, наразі більшість українців живуть у страху стикнутись з вітчизняною системою охорони здоров’я. Попри сплату громадянами з власної кишені майже половини коштів на охорону здоров’я, додатково до загальнодержавних податків вони вимушені отримувати послуги, що надаються на базі застарілої інфраструктури, без гарантій якості і поважного ставлення до прав та гідності пацієнтів.

Дисфункціональність існуючої системи спричинена специфікою її організації та фінансування.

В Україні кошти, які збираються через загальні податки та акумулюються в державному бюджеті, витрачаються не на фінансування медичних послуг та лікарських засобів конкретним особам у разі їх хвороби, а на підтримку існування наявної мережі закладів охорони здоров’я незалежно від кількості та якості фактично наданих ними пацієнтам послуг.

Таке використання коштів є вкрай неефективним, і багато громадян не може розраховувати на вчасне і якісне безоплатне лікування в державних та комунальних закладах охорони здоров'я. Як наслідок, населення платить за охорону здоров’я двічі: спочатку у вигляді регулярних податків, а потім – з кишені для купівлі лікарських засобів, оплати процедур або неофіційного гонорару лікарю.

Міжнародний досвід, рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров’я, а також дослідження специфіки використовуваної сьогодні моделі системи охорони здоров’я України свідчать, що єдиним способом забезпечити якісний медичний захист без фінансового стресу для громадян є перехід до фінансування медицини за страховим принципом (шляхом запровадження державного солідарного медичного страхування, яке може стати основою для впровадження в майбутньому класичного загального медичного страхування).

2. Мета і шляхи її досягнення
Метою Законопроекту є створення ефективного механізму фінансування надання медичних послуг і лікарських засобів за рахунок бюджетних коштів для забезпечення збереження та відновлення здоров’я населення України через систему державного соціального медичного страхування.

Мінімальний обсяг медичних послуг та лікарських засобів, вартість яких покривається страхуванням та ступінь покриття, закріплюється на рівні закону в державному гарантованому пакеті.

В межах державного гарантованого пакету держава гарантуватиме повну оплату за рахунок коштів державного солідарного медичного страхування необхідних медичних послуг та лікарських засобів на екстреному, паліативному та первинному рівні, та частково на вторинному (спеціалізованому) та третинному (високоспеціалізованому) рівні, наданих постачальниками медичних послуг.

Для забезпечення можливості прогнозувати обсяг витрат на охорону здоров’я Міністерство охорони здоров'я України щорічно затверджує конкретний перелік послуг та лікарських засобів, які входять в гарантований пакет.

Виконання функцій страховика і єдиного замовника з централізованої закупівлі медичних послуг, контролю за дотриманням умов договорів про медичне обслуговування населення постачальниками здійснює новий центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом - Національна служба здоров'я України.

Застрахованими особами, не залежно від будь-яких додаткових критеріїв, є:

  • всі громадяни України
  • іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають на території України, та особи, яких у встановленому порядку визнано біженцями чи такими, що потребують додаткового захисту.

Застраховані особи можуть отримати медичні послуги та лікарські засоби повністю або частково за рахунок коштів державного солідарного медичного страхування в закладах охорони здоров'я будь-якої форми власності та у фізичних осіб-підприємців, що мають ліцензію на медичну практику, з якими Національна служба здоров'я України уклала договори про медичне обслуговування населення.

Фінансування наданих медичних послуг та лікарських засобів здійснюється за затвердженими тарифами (тарифом покриття та тарифом співоплати), які є єдиними для всієї території України.

Також запроваджується реімбурсація вартості рецептурних лікарських засобів відповідно до призначення лікуючого лікаря, що включені до деталізованого опису, в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Страхування запроваджується поступово, на первинному рівні вже з другої половини 2017 року, на інших рівнях – до 2020 року.

В результаті запровадження страхування бюджетні кошти на фінансування охорони здоров'я будуть спрямовуватись на оплату конкретних медичних послуг та лікарських засобів, наданих застрахованим особам, а не на утримання інфраструктури закладів охорони здоров'я (принцип «гроші ходять за пацієнтом»). Державні кошти будуть використовуватись ефективніше, а громадяни отримають більш якісний медичний захист.

Таким чином, кошти Державного бюджету України будуть спрямовані на задоволення реальних нагальних потреб населення в медичних послугах та лікарських засобах.

3. Правові аспекти
У відповідній сфері правового регулювання діють Конституція України, Основи законодавства України про охорону здоров'я та інші закони і підзаконні нормативно-правові акти.

Для реалізації Законопроекту необхідне внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я, Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Закону України «Про публічні закупівлі», Закону України «Про страхування», Закону України «Про захист персональних даних» та Закон України «Про державну службу».

4. Фінансово-економічне обґрунтування
Прийняття та реалізація законопроекту на момент його подання не потребує додаткових витрат з Державного бюджету України або місцевих бюджетів, адже він лише встановлює процедуру ефективного перерозподілу бюджетних коштів на охорону здоров'я через новий механізм державного солідарного медичного страхування.

5. Позиція заінтересованих органів
Проект Закону потребує погодження з Міністерством фінансів України, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Міністерством соціальної політики України, Державною регуляторною службою України, Міністерством юстиції України.

6. Регіональний аспект
Проект акта не стосується питання розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

6.1. Запобігання дискримінації
Проект акта не містить правил і процедур, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

7. Запобігання корупції
У Законопроекті відсутні правила та процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

8. Громадське обговорення
Проект Закону України розміщено на офіційному сайті Міністерства охорони здоров’я.

9. Позиція соціальних партнерів
Проект Закону стосується соціально-трудової сфери та потребує погодження зі Спільним представницьким органом сторони роботодавців на національному рівні та Спільним представницьким органом репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні.

Проект акта не стосується прав інвалідів і не потребує погодження всеукраїнських громадських організацій інвалідів та їх спілок.

10. Оцінка регуляторного впливу
Законопроект є регуляторним актом та потребує погодження з Державною регуляторною службою України.

10.1. Вплив реалізації акта на ринок праці
У проекті Закону відсутні правила і процедури, які можуть прямо впливати на ринок праці.

11. Прогноз результатів
Прийняття та реалізація проекту Закону і запровадження в Україні системи державного солідарного медичного страхування сприятиме забезпеченню населенню доступності медичних послуг та лікарських засобів, не залежно від матеріального становища застрахованих осіб, зміцненню здоров’я та подовженню тривалості життя населення України, створить передумови для розвитку конкуренції в системі охорони здоров’я, збільшить інвестиційну привабливість вітчизняної системи охорони здоров’я та сприятиме підвищенню якості медичного обслуговування.

В.о. Міністра
охорони здоров’я України
Уляна Супрун

 Порівняльна таблиця до проекту Закону України
«Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів»

Зміст положення (норми) чинного акту законодавства

Зміст положення (норми) законопроекту "Про державні фінансові гарантії надання медичної допомоги і лікарських засобів"

Основи законодавства України про охорону здоров’я
(Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №4, ст. 19 із наступними змінами)

Стаття 3. Поняття і терміни, що вживаються в законодавстві про охорону здоров'я

У цих Основах та інших актах законодавства про охорону здоров'я основні поняття мають таке значення:

[…]

 

 

Положення відсутнє

 

Стаття 3. Поняття і терміни, що вживаються в законодавстві про охорону здоров'я

У цих Основах та інших актах законодавства про охорону здоров'я основні поняття мають таке значення:

[…]

медична послуга – послуга, що надається пацієнту закладом охорони здоров’я, фізичною особою-підприємцем, які отримали у встановленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, з метою профілактики, підтримання та відновлення здоров’я. Оплата (співоплата) медичних послуг здійснюється її замовником, яким може бути держава, відповідні органи державної влади та місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи.

 

Стаття 8. Державний захист права на охорону здоров'я

[…]

Держава гарантує безоплатне надання медичної допомоги у державних та комунальних закладах охорони здоров'я також за епідемічними показаннями та безоплатне проведення медико-соціальної експертизи.

 

 

Положення відсутнє

Стаття 8. Державний захист права на охорону здоров'я

[…]

Держава гарантує безоплатне надання медичної допомоги у державних та комунальних закладах охорони здоров'я також за епідемічними показаннями та безоплатне проведення медико-соціальної експертизи.

Держава гарантує громадянам України та іншим визначеним законом особам надання необхідних медичних послуг та лікарських засобів повністю або частково за рахунок коштів Державного бюджету України, на умовах та в порядку, встановлених Законом України «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів».

 

   
   

Стаття 15. Органи охорони здоров’я

Реалізацію державної політики у сфері охорони здоров'я забезпечують:

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я;

Положення відсутнє

[…]

Стаття 18. Фінансування охорони здоров’я

[…]

Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, асигновані на охорону здоров'я, використовуються для забезпечення населенню гарантованого рівня медичної допомоги, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров'я та фундаментальних наукових досліджень з цих питань.

Медична допомога надається безоплатно за рахунок бюджетних коштів у закладах охорони здоров'я, з якими головними розпорядниками бюджетних коштів укладені договори про медичне обслуговування населення. Особливості укладення договорів про медичне обслуговування населення визначаються законом.

[…]

Держава забезпечує створення і функціонування системи медичного страхування населення. Страхування громадян здійснюється за рахунок Державного бюджету України, коштів підприємств, установ і організацій та власних внесків громадян. Питання організації медичного страхування населення і використання страхових коштів визначаються відповідним законодавством.

Стаття 15. Органи охорони здоров'я

Реалізацію державної політики у сфері охорони здоров'я забезпечують:

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я;

Національна служба здоров'я України;

[…]

Стаття 18. Фінансування охорони здоров'я

[…]

Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, асигновані на охорону здоров'я, використовуються для забезпечення надання населенню гарантованого обсягу медичних послуг та лікарських засобів, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров'я та фундаментальних наукових досліджень з цих питань.

Медична допомога надається безоплатно за рахунок бюджетних коштів у закладах охорони здоров'я, з якими головними розпорядниками бюджетних коштів укладені договори про медичне обслуговування населення. Особливості укладення договорів про медичне обслуговування населення визначаються законодавством.

[…]

Держава забезпечує створення і функціонування системи державного солідарного медичного страхування. Порядок організації та здійснення державного солідарного медичного страхування визначаються відповідним законодавством.

Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування
(Відомості Верховної Ради України, 1998 р., №23, ст. 121 із наступними змінами)

Стаття 2. Законодавство України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та його завдання

[…]

Положення відсутнє

Стаття 2. Законодавство України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та його завдання

[…]

Дія законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування не поширюється на відносини у сфері державного солідарного медичного страхування.

 

Закон України «Про публічні закупівлі»
(Відомості Верховної Ради України, 2016 р., №9, ст. 89 із наступними змінами)

Стаття 2. Сфера застосування Закону

[…]

3. Дія цього Закону не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі є:

[…]

Положення відсутнє

 

Стаття 2. Сфера застосування Закону

[…]

3. Дія цього Закону не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі є:

[…]

медичні послуги та лікарські засоби, передбачені державним гарантованим пакетом, згідно з деталізованим описом, закупівля яких здійснюється Національною службою здоров'я України.

 

Закон України «Про страхування»
(Відомості Верховної Ради України, 1996 р., №18, ст. 78 із наступними змінами)

Цей Закон регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.

Дія цього Закону не поширюється на державне соціальне страхування та на діяльність Експортно-кредитного агентства. Діяльність Експортно-кредитного агентства регулюється Законом України "Про забезпечення масштабної експансії експорту товарів (робіт, послуг) українського походження шляхом страхування, гарантування та здешевлення кредитування експорту".

Цей Закон регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.

Дія цього Закону не поширюється на державне соціальне страхування, державне солідарне медичне страхування та на діяльність Експортно-кредитного агентства. Діяльність Експортно-кредитного агентства регулюється Законом України "Про забезпечення масштабної експансії експорту товарів (робіт, послуг) українського походження шляхом страхування, гарантування та здешевлення кредитування експорту".

 

Закон України «Про захист персональних даних»
(Відомості Верховної Ради України, 2010р., №34, ст. 481із наступними змінами)

Стаття 7. Особливі вимоги до обробки персональних даних

2. Положення частини першої цієї статті не застосовується, якщо обробка персональних даних:

[…]

6) необхідна в цілях охорони здоров'я, встановлення медичного діагнозу, для забезпечення піклування чи лікування або надання медичних послуг за умови, що такі дані обробляються медичним працівником або іншою особою закладу охорони здоров'я, на якого покладено обов'язки щодо забезпечення захисту персональних даних та на якого поширюється законодавство про лікарську таємницю;

 

[…]

Стаття 7. Особливі вимоги до обробки персональних даних

2. Положення частини першої цієї статті не застосовується, якщо обробка персональних даних:

[…]

6) необхідна в цілях охорони здоров'я, встановлення медичного діагнозу, для забезпечення піклування чи лікування або надання медичних послуг, ведення обліку та обміну в інформаційних система державного солідарного медичного страхування, за умови, що такі дані обробляються медичним працівником або іншою особою закладу охорони здоров'я або працівниками чи самостійно фізичною особою-підприємцем, який має ліцензію на ведення господарської діяльності з медичної практики, на яких покладено обов'язки щодо забезпечення захисту персональних даних та на яких поширюється законодавство про лікарську таємницю, працівниками центрального органу виконавчої влади, що формує державну політику в сфері охорони здоров’я, та працівниками Національної служби здоров'я України;

[…]

Закон України «Про державну службу»
(Відомості Верховної Ради України, 2016 р., №4, ст. 43 із наступними змінами)

Стаття 3. Сфера дії цього Закону

[…]

3. Дія цього Закону не поширюється на:

[…]

4) Голову та членів Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Голову та членів Антимонопольного комітету України, Голову та членів Національного агентства з питань запобігання корупції, Голову та членів Рахункової палати, Голову та членів Центральної виборчої комісії, голів та членів інших державних колегіальних органів; 

[…]

Стаття 3. Сфера дії цього Закону

[…]

3. Дія цього Закону не поширюється на:

[…]

4) Голову та членів Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Голову та членів Антимонопольного комітету України, Голову та членів Національного агентства з питань запобігання корупції, Голову Національної служби здоров’я України та його заступників, Голову та членів Рахункової палати, Голову та членів Центральної виборчої комісії, голів та членів інших державних колегіальних органів;

 

 

[…]

В.о. начальника Управління
координації центрів реформ

Л. Карпінська
полезный материал
1 читателей 1 отметили
этот материал как полезный
статья прочитана 498 раз
поделитесь с другими
Версия для печати
обсуждение и комментарии
Присоединяйтесь

хотите всегда быть в курсе последних новостей и событий на фармрынке украины? Подпишитесь на нашу рассылку:

следите за нами
в соцсетях:

Нашли опечатку?
Ctrl+Enter

Система Orphus

© 2007 - 2017. Первый независимый фармацевтический бизнес-портал.

Использование материалов сайта без согласования с администрацией запрещено.